викувати

Значення в інших словниках

1. викувати — ви́кувати 1 дієслово доконаного виду виробити з металу ви́кувати 2 дієслово доконаного виду про зозулю Орфографічний словник української мови
2. викувати — I див. виковувати. II -ує, док., перех. За народними повір'ями – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викувати — ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати. ВИ́КУВАТИ², ує, док., що. За народним повір'ям – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Що викувала вже зозуля – поживай! А більше – шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський). Словник української мови у 20 томах
4. викувати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
5. викувати — Ви́кувати, -кую, -куєш, -кує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. викувати — ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати. ВИ́КУВАТИ², ує, док., перех. За народними повір’ями — куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Що викувала вже зозуля — поживай! А більше — шкода, що й бажаєш… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84). Словник української мови в 11 томах
7. викувати — Ви́кувати см. виковувати. Словник української мови Грінченка