викувати

ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. фабричним способом); ВИКО́ВУВАТИ (способом кування); ВИЛИВА́ТИ (способом лиття); ВИРІ́ЗУВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (способом різання); ВИСІКА́ТИ (способом січення); ВИТІ́СУВАТИ (способом тесання); ВИСТРУ́ГУВАТИ (способом стругання); ВИТО́ЧУВАТИ (способом точіння); ШТАМПУВА́ТИ (способом штампування); ПРИГОТОВЛЯ́ТИ (перев. про їжу, питво). — Док.: ви́робити, ви́готовити, зготува́ти, згото́вити, зроби́ти, ви́пустити, ви́продукувати, створи́ти, ви́творити, сфабрикува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́лити, ви́рубати, ви́сікати, ви́сікти, ви́різати, ви́тесати, ви́стругати, ви́точити, приготува́ти, пригото́вити. — Он там, де чорніють димарі на оселі, виробляють всячину з заліза або міді — там і кують, і виливають (Панас Мирний); Гризельда з робітницями заходилась вироблювати.. килим (І. Нечуй-Левицький); — Діти виготовляють такі складні токарні, слюсарні, столярні та інші деталі,.. що залюбуєшся (В. Гжицький); Він у майстернях табуретки робив (О. Гончар); Завод цей випускає.. сівалки (з газети); Вона продукувала свої вироби.. понад потреби навіть панського дому (О. Кобилянська); Завдання полягає в тому, щоб створити машини, які виконуватимуть сотні тисяч операцій за секунду (з журналу); Це вбрання колись витворив досвідчений кравець (О. Досвітній); — Почав я фабрикувати траскала.. для відгоняння воробців із пшениці (І. Франко); Шворінь викувати,.. обценьки зробити — все Роман уміє (Д. Ткач); А де ж та червона калина, яка вміє говорити людським голосом, тільки виріж із неї сопілочку і приклади до губів? (М. Чабанівський); (Ярцев:) Коли б я був скульптором, я б витесав статую людини (Ю. Мокрієв); — Давайте кусок деревини — ложки вистругуватиму (Є. Кравченко); Токар виточив деталь (Я. Шпорта); Гідравлічним пресом згинають товсті металеві плити, штампують металеві предмети, продавлюють отвори в товстих листах, випробовують міцність різних матеріалів і т. д. (з підручника); Гордєєв і тут виручив: приготував з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків (З. Тулуб).

ВИРОБЛЯ́ТИ (удосконалювати певні якості, особливості тощо в якомусь напрямку працею, вправами, силою волі тощо), РОЗВИВА́ТИ, ВИХО́ВУВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ПЛЮВАТИ, КРИСТАЛІЗУВА́ТИ. — Док.: ви́робити, розви́нути, ви́ховати, сформува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́ліпити, скристалізува́ти. Свій літературний смак я виробив під впливом європейської літератури (М. Коцюбинський); — Треба привчити всіх вірити в добро, навіть тих, що далекі від цього, треба розвивати їхню людяність (Є. Гуцало); Наша школа повинна не тільки давати знання, а й формувати характер, виховувати підростаючу людину (з газети); Та боротьба ж виковує характери до бою (П. Тичина); Авторський погляд на героя, вміння виліпити його характер мають неабияке значення для всіх жанрів прози (з журналу); У трудовій діяльності людина розвиває свої таланти, кристалізує характер і виробляє світогляд (О. Гуреїв).

I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Прийшли вже сапери доми будувати, І в кузнях танкісти кують лемеші (М. Нагнибіда); По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (О. Ільченко); А в тій кузні коваль клепле (І. Франко); (Романюк:) Оце, пане старосто, хочу виклепати з оцього цепу ще кілька наручників (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викувати — Механічно викувати: визубрити [53] Словник з творів Івана Франка
  2. викувати — ви́кувати 1 дієслово доконаного виду виробити з металу ви́кувати 2 дієслово доконаного виду про зозулю Орфографічний словник української мови
  3. викувати — I див. виковувати. II -ує, док., перех. За народними повір'ями – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викувати — ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати. ВИ́КУВАТИ², ує, док., що. За народним повір'ям – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Що викувала вже зозуля – поживай! А більше – шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський). Словник української мови у 20 томах
  5. викувати — Ви́кувати, -кую, -куєш, -кує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. викувати — ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати. ВИ́КУВАТИ², ує, док., перех. За народними повір’ями — куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Що викувала вже зозуля — поживай! А більше — шкода, що й бажаєш… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84). Словник української мови в 11 томах
  7. викувати — Ви́кувати см. виковувати. Словник української мови Грінченка