виповісти

Відмовити [XX] З початком мая наш львівський адрес тратить свою силу; ми виповіли сю хату [XX]

— виповісти дім: заборонити входити до дому.' [VI]

— виповісти комусь: відмовити комусь [IV]

— виповісти послух:відмовитися слухати [IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виповісти — ВИ́ПОВІСТИ див. виповіда́ти. Словник української мови в 11 томах
  2. виповісти — ви́повісти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. виповісти — ВИ́ПОВІСТИ див. виповіда́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. виповісти — Ви́повісти1. Відмовити. Контракт заінтабулювали, аби, якби пан вмер або продав кому лани, єго наслідник спілці не виповів (Товариш, 1908, 167) // пол. wypowiedzieć — відмовити, wypowiedzieć mieszkanie — відмовити в квартирі. Ви́повісти... Українська літературна мова на Буковині
  5. виповісти — ви́повісти 1. сказати, урешті-решт, про наболіле (ср, ст): Кася виповіла му вже все, шо хтіла, всі образи, які накопилися за довгі роки їх здибанок. Най шо хочуть ті тети говорять, най ліпше в старих дівках сидить, а за нього не піде – і край (Авторка)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. виповісти — див. виповідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. виповісти — Виповідати, -даю, -єш сов. в. виповісти, -вім, -віси, гл. Выражать, выразить, высказывать, высказать. Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд — по — свойому. О. 1862. IX. 108. Словник української мови Грінченка
  8. виповісти — ВІДМОВЛЯ́ТИ (давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ), ВІДКА́ЗУВАТИ діал., ВИПОВІДА́ТИ діал., ВИМОВЛЯ́ТИ діал. — Док.: відмо́вити, відказа́ти, ви́повісти, ви́мовити. Він дуже любив дітей... Словник синонімів української мови