ворохобити

Ворохобити:

— бунтувати [3]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворохобити — ВОРОХО́БИТИ, блю, биш; мн. ворохо́блять; недок., перех. і неперех. розм. 1. Те саме, що воруши́ти 1, 3. Суворий, посмикуючи борідку, ворохобив у пам’яті. накопичений досвід (Досв., Вибр., 1959, 252). 2. Те саме, що бунтува́ти. Словник української мови в 11 томах
  2. ворохобити — ворохобити турбувати, збуджувати (ср, ст): Не хочеться людей ворохобити, нащо їм клопоту завдавати (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. ворохобити — ВОРОХО́БИТИ, блю, биш; мн. ворохо́блять; недок., розм. 1. що і без дод. Те саме, що воруши́ти 1, 4. Суворий, посмикуючи борідку, ворохобив у пам'яті накопичений досвід (Олесь Досвітній); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. ворохобити — ворохо́бити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  5. ворохобити — Ворохобити, -блю, -биш гл. Бунтовать, возставать. Желех. Словник української мови Грінченка
  6. ворохобити — -блю, -биш; мн. ворохоблять; недок., перех. і неперех. розм. 1》 Те саме, що ворушити 1), 3). 2》 Те саме, що бунтувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ворохобити — БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИ розм. рідше, ВОРОХО́БИТИСЯ розм. рідко. — Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. — В Італії починається повстання проти австрійського ярма. Словник синонімів української мови