гич

Значення в інших словниках

1. гич — гич іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. гич — -і, ж. Бадилля, ботвина. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гич — ГИЧ, і, ж., діал. Гичка (у 1 знач.). Картопля народила, аж гич сплітається (М. Коцюбинський); Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить, дротянка гич січе, лист всиха (К. Словник української мови у 20 томах
4. гич — див. стебло Словник синонімів Вусика
5. гич — ні (ані́) гич. Зовсім нічого; ніскільки. — Пан обозний не знайшов там, де сильно сподівався, ані найменшої ознаки будь-якого скарбу, ані гич! (О. Ільченко). Фразеологічний словник української мови
6. гич — БОТВИ́НА (збірн. — стебла й листя коренеплідних рослин), БОТВИ́ННЯ, ГИ́ЧКА, ГИЧ діал. (стебла і листя перев. коренеплодів та бульбоплодів). Від залізниці розбігалися в синю далечінь рівні, як стріла, буйнозелені рядки ботвини (О. Словник синонімів української мови
7. гич — ГИЧ, і, ж., діал. Гичка (у 1 знач.). А картопля народила, аж гич сплітається (Коцюб., II, 1955, 15); Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить, дротянка гич січе, лист всиха (Горд., II, 1959, 14); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
8. гич — Гич, -чі ж. 1) Стебли съ листьями — преимущественно у огородныхъ и бакшевныхъ растеній. 2) ні гич. Ничего. Ном. № 5951. Мужики вільні стали, панів ні гич ся не бояли. Грин. ІІІ. 640. і гич не до речі. Ни складу, ни ладу. Шевч. Словник української мови Грінченка