глід

Глід:

— (військ.) ряд, рота [X]

— (військ.) ряд, стрій [1]

— (військ.) ряд, шеренга [XI]

— біла тернина [IV]

— військовий ряд, шеренга [20]

— ряд, стрій [13]

— ряд, шеренга [III]

Глід (нім. Glied) шеренга, військовий, ряд, пояснюється «біла тернина» (528). [MО,IV]

— друкарська помилка: глід зам. гліг [MО,IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глід — ГЛІД, гло́ду, ч. Колюча кущова рослина, яку вирощують як декоративну або для живоплоту. Глід. Відомий великий кущ, досить декоративний весною, під час цвітіння, і восени, коли почервоніють рясні плоди (Озелен. колг. Словник української мови в 11 томах
  2. глід — Колюче дерево або кущ пн. півкулі; бл. 200 видів; листки надрізано-пилчасті, знизу світліші, з восковим нальотом; квітки білі або рожеві, окремі або зібрані в щитки; плоди червоні; росте у світлих лісах, заростях, на схилах балок і берегах річок... Універсальний словник-енциклопедія
  3. глід — [гл'ід] глоду, м. (на) глод'і, мн. глодие, глод'іў Орфоепічний словник української мови
  4. глід — ГЛІД, гло́ду, ч. 1. Рід кущів або рідше невисоких дерев родини розових з добре розвиненими колючками і білими, рідше рожевими і червоними квітками, зібраними в напівпарасольки або суцвіття. Словник української мови у 20 томах
  5. глід — глід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. глід — глоду, ч. Колюча кущова рослина, яку вирощують як декоративну або для живоплоту. || Плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. глід — Глід, гло́ду і ґлід, ґло́ду Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глід — Глід, глоду м. раст.: боярышникъ, Crataegus Oxyacantha L. Анн. 112. Crataegus monogyna Jacq. ЗЮЗО. I. 120. Словник української мови Грінченка