головач

(«їздив на візити по головачах»): голова, начальник якої-небудь установи [III]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Головач — Голова́ч іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. головач — ГОЛОВА́Ч, а́, ч. 1. розм. Те саме, що голова́нь. Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок); Спостерігачам моторошно від того видива ставало; кожен подумав, що ось-ось добереться цей головач [павук] до своєї жертви... Словник української мови у 20 томах
  3. головач — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що головань. 2》 діал. У західних областях України в минулому – керівна особа. 3》 Жук родини пластин-чатовусих з великою головою і дуже розвиненими ротовими частинами; шкідник бобових і злакових рослин; кравчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. головач — ГОЛОВА́НЬ розм. (людина або тварина з дуже великою головою), ГОЛОВА́Ч розм., ГОЛОВКО́ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм. В камеру заглянув одноокий головань (Ю. Словник синонімів української мови
  5. головач — ГОЛОВА́Ч, а́, ч. 1. розм. Те саме, що голова́нь. Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Вовчок, І, 1955, 276). 2. діал. У західних областях України в минулому — керівна особа. Словник української мови в 11 томах
  6. головач — Головач, -ча м. 1) = головань 1. МВ. ІІ. 13. 2) Рыба: Salmo hucho (самецъ). Шух. І. 24. 3) Рыба: cottus, бычекъ, головачъ. Вх. Лем. 404. Вх. Пч. II. 19. 4) Головастикъ. Вх. Пч. II. 17. 5) Верхъ шляпы клебанки. Вх. Зн. 25. 6) см. обіручний столець. Вх. Лем. 441. Словник української мови Грінченка