головач

ГОЛОВА́Ч, а́, ч.

1. розм. Те саме, що голова́нь.

Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок);

Спостерігачам моторошно від того видива ставало; кожен подумав, що ось-ось добереться цей головач [павук] до своєї жертви, простягне палицю і бризне з неї струмінь отрути (Валерій Шевчук).

2. зах. Керівна особа.

Князь бавився, їздив на візити по міських головачах та околишніх панах (І. Франко);

– Ха-ха, ото наш піп і головачі завертяться з жандармами (П. Козланюк).

3. Жук-шкідник родини пластинчастовусих із великою головою й дуже розвиненими ротовими частинами; кравчик.

Жучки головачі живуть парами – самець і самка (з наук.-попул. літ.);

Головач пошкоджує всі плодові, ягідні та інші сільськогосподарські рослини, а на виноградній лозі обгризає бруньки, зрізує молоді пагони й листки (з наук.-попул. літ.).

4. Риба родини бичкових червонуватого або сірувато-бурого забарвлення.

Головач відрізняється від інших риб цього роду непокритим лускою черевом (з наук.-попул. літ.);

Нереститься головач на кам'янистих ґрунтах біля берегів у травні або на початку червня (з наук.-попул. літ.).

5. Народна назва самця дунайського лосося.

У річках Чорний і Білий Черемош, високогірних потоках Верховинського району водяться такі цінні види риб, як форель струмкова (струги) та зникаючий лосось дунайський (головач) (з наук.-попул. літ.).