головачка

ГОЛОВА́ЧКА, и, ж.

Трав'яниста або напівкущова рослина родини черсакових із кулястими або напівкулястими суцвіттями, що росте на горбах і кам'янистих відслоненнях у степах.

Найбільш цікавими рослинами, які пов'язані з відслоненнями вапняків або неглибоким заляганням їх від поверхні, є такі: ковила прегарна, головачка уральська (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головачка — голова́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. головачка — -и, ж., зах. Пуголовок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. головачка — Головачка, -ки ж. Головастикъ. Вх. Лем. 404. Словник української мови Грінченка