головачка
ГОЛОВА́ЧКА, и, ж.
Трав'яниста або напівкущова рослина родини черсакових із кулястими або напівкулястими суцвіттями, що росте на горбах і кам'янистих відслоненнях у степах.
Найбільш цікавими рослинами, які пов'язані з відслоненнями вапняків або неглибоким заляганням їх від поверхні, є такі: ковила прегарна, головачка уральська (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me