гріб

Могила [II,XI]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гріб — Труна, домовина Словник чужослів Павло Штепа
  2. гріб — ГРІБ, ГРОБ, гро́бу, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що моги́ла. [Богомолка:] Я була в Мецці й Медині, топтала своїми грішними ногами святу землю, де походив наш пророк, бачила гроб його (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  3. гріб — Гріб. Могила. Ну, і як тут було жити, аби не задовжити ся. Прийшла і старість. А старість не радість. Клопоти й гризоти стару паню у гріб загнали (Товариш, 1908, 123); ● Мурований гріб — склеп. Поховали пок[ійного]... Українська літературна мова на Буковині
  4. гріб — гріб іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  5. гріб — гроб, гробу, ч., розм., рідко, 1》 Те саме, що могила. 2》 Те саме, що труна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гріб — Гріб, гро́бу, у -бі; гроби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гріб — Гріб тісна хата, але вічна. Значіння, як і сказано. Гріб усіх зрівняє. Земля зрівняє багатих і бідних, добрих і лихих. Одного у дошки, а другого в подушки. Одного чоловіка поховаю, а другого до хати прийму. Одну у гріб, а на ЇЇ місце сім кіп. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гріб — Домовина, труна, р. деревище, (кам'яний) іст. саркофаг, рака; Р. могила. Словник синонімів Караванського
  9. гріб — Гріб, гробу м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. Словник української мови Грінченка
  10. гріб — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови