дистинкція
Дисти́нкція:
— витонченість в манерах; уміння поводитись у товаристві [III;IV;21]
— витонченість, вишуканість [46-1]
— витонченість, вишуканість, елегенція [46-2]
— обізнаність з правилами поведінки в товаристві, гарна поведінка [19]
— обізнання з правилами поведінки в «товаристві»; гарна поведінка [VII]
— уміння поводитись у товаристві [18]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дистинкція — дисти́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дистинкція — -ї, ж. Пізнавальний акт, у процесі якого фіксується різниця між предметами дійсності або елементами свідомості (відчуттями, уявленнями тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дистинкція — Відміна, відмінність, ріжниця, виріжня Словник чужослів Павло Штепа
- дистинкція — ДИСТИ́НКЦІЯ, ї, ж. Пізнавальна діяльність, у процесі якої фіксується відмінність між предметами дійсності або елементами свідомості. Дистинкція як пізнавальний акт трапляється уже в працях Арістотеля (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- дистинкція — дисти́нкція елегантність, вишуканість; ґречність, вихованість (ст): Знаєш, що мене вражає? Його дистинкція. Що то ґени! (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт