1. Словник української мови у 20 томах

дистинкція

ДИСТИ́НКЦІЯ, ї, ж.

Пізнавальна діяльність, у процесі якої фіксується відмінність між предметами дійсності або елементами свідомості.

Дистинкція як пізнавальний акт трапляється уже в працях Арістотеля (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дистинкція — Дисти́нкція: — витонченість в манерах; уміння поводитись у товаристві [III;IV;21] — витонченість, вишуканість [46-1] — витонченість, вишуканість, елегенція [46-2] — обізнаність з правилами поведінки в товаристві... Словник з творів Івана Франка
  2. дистинкція — дисти́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дистинкція — -ї, ж. Пізнавальний акт, у процесі якого фіксується різниця між предметами дійсності або елементами свідомості (відчуттями, уявленнями тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дистинкція — Відміна, відмінність, ріжниця, виріжня Словник чужослів Павло Штепа
  5. дистинкція — дисти́нкція елегантність, вишуканість; ґречність, вихованість (ст): Знаєш, що мене вражає? Його дистинкція. Що то ґени! (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт