келар
Кела́р:
— келійник, служник ігумена, архієрея, ієромонаха; чоловік, який живе у келії, у скиту [54]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- келар — ке́лар іменник чоловічого роду, істота монах, що відає господарством монастиря Орфографічний словник української мови
- келар — -я, ч., церк. Признач. ігуменом чернець, що відає постачанням харчових припасів та прохарчуванням монастирської братії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- келар — КЕ́ЛАР, я, ч. У православній і католицькій церквах – чернець, що завідує монастирським господарством. – Вже пізно, братіє, – промовив жорстко келар. – Пора молитися на сон грядущий (Василь Шевчук); Одного разу у монастирі спалахнула пожежа. Словник української мови у 20 томах
- келар — Чернець, який відає монастирське господарство Словник застарілих та маловживаних слів
- келар — Кела́р, -ла́ря, -реві; -ла́рі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)