1. Словник української мови у 20 томах

келар

КЕ́ЛАР, я, ч.

У православній і католицькій церквах – чернець, що завідує монастирським господарством.

– Вже пізно, братіє, – промовив жорстко келар. – Пора молитися на сон грядущий (Василь Шевчук);

Одного разу у монастирі спалахнула пожежа. Я на той час був келарем. Я наповнив водою цебра, інші ємності, і всі ми побігли гасити пожежу (Г. Пагутяк);

Керували господарством ігумени (архімандрити), економи та келарі (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. келар — Кела́р: — келійник, служник ігумена, архієрея, ієромонаха; чоловік, який живе у келії, у скиту [54] Словник з творів Івана Франка
  2. келар — ке́лар іменник чоловічого роду, істота монах, що відає господарством монастиря Орфографічний словник української мови
  3. келар — -я, ч., церк. Признач. ігуменом чернець, що відає постачанням харчових припасів та прохарчуванням монастирської братії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. келар — Чернець, який відає монастирське господарство Словник застарілих та маловживаних слів
  5. келар — Кела́р, -ла́ря, -реві; -ла́рі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)