кичера
Киче́ра:
Ки́чера:
— верх гори [5;7]
— гірська вершина, покрита лісом [XI]
— гірський верх, покритий лісом [IV]
— гора, що вся, крім вершини, вкрита лісом [51]
— лісиста гора з голим верхом [3]
— лісиста гора з голою вершиною [2;21]
— гора, не вкрита лісом [XIII]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кичера — див. вершина Словник синонімів Вусика
- кичера — -и, ж., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кичера — КИ́ЧЕРА, и, ж., діал. Гора, вкрита лісом повністю, за винятком вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (М. Коцюбинський); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (В. Гжицький). Словник української мови у 20 томах
- кичера — КИ́ЧЕРА, и, ж., діал. Гора, вкрита вся лісом, крім вершини. Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері (Коцюб., II, 1955, 312); Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину (Гжицький, Опришки, 1962, 17). Словник української мови в 11 томах