кліть

Кліть:

— комора [5;7]

— комора, хатина [10]

— хатчина [IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кліть — кліть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кліть — див. прибудова Словник синонімів Вусика
  3. кліть — -і, ж. 1》 Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами. 2》 діал. Клітка (у 1 знач.). 3》 зах. Комора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кліть — хохл. (клеть) комора комора, комірка, комірчина, валькир, прикалабок, хижа, див. кладовка Словник чужослів Павло Штепа
  5. кліть — КЛІТЬ, і, ж. 1. техн. Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та іншими матеріалами. Довгі боки клітей у вугільних шахтах повинні обшиватися на повну висоту суцільними металевими листами (з навч. Словник української мови у 20 томах
  6. кліть — кліть, клѢть комора Словник застарілих та маловживаних слів
  7. кліть — КЛІ́ТКА (закрите приміщення для птахів, тварин з стінками перев. з металевого або дерев'яного пруття), КЛІТЬ розм., КЛІТИ́НА розм.; КУ́ЧА, САДО́К (для свійських тварин, птиці); САЖ, САЖО́К (відгороджене місце в хліві для відгодівлі птиці). Словник синонімів української мови
  8. кліть — КЛІТЬ, і, ж. 1. Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами. Був дощ і осені злий спів, під вітром облітали рожі, коли на кліті я злетів у шахту темну і тривожну (Сос. Словник української мови в 11 томах
  9. кліть — (давньорус. — комора) 1. Прямокутний зруб з покладених один на одного вінців, який являвся вихідним елементом при спорудженні простих за формою дерев'яних хат, господарських будівель, а також храмів (див. клітська церква). Архітектура і монументальне мистецтво
  10. кліть — Кліть, -ті ж. 1) Клѣтка. Та неволять нас у клітях, як тих бідних птахів. н. п. 2) = комора. Шух. І. 105. Узяла сестру попід силу та веде в кліть. Федьк. Словник української мови Грінченка