кобзнути

Вдаряти. Заведуть на дїдівню, кобзнуть там чи й не кобзнуть, тай по всій історії [ІФ-1902]

кобзнув маківкою: Ударив головою. А я як кобзнув його маківкою під щеблї, то певно зломав йому зо два. [ІФ-1905]