конкубінат
Конкубіна́т:
— фактичний шлюб, що його юридичному оформленню перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя [47]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конкубінат — конкубіна́т іменник чоловічого роду неофіційний шлюб у Стародавньому Римі Орфографічний словник української мови
- конкубінат — -у, ч. 1》 Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. 2》 Незаконне співжиття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конкубінат — Подружжя (нешлюбне) Словник чужослів Павло Штепа
- конкубінат — КОНКУБІНА́Т, у, ч. 1. іст. Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. Наприкінці другого періоду розвитку римського права набув поширення конкубінат (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- конкубінат — конкубіна́т (лат. concubinatus, від concubo – лежу разом) 1. У Стародавньому Римі фактичний шлюб, юридичному оформленню якого перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя. 2. Переносно – позашлюбне співжиття. Словник іншомовних слів Мельничука
- конкубінат — Тривале, юридично не оформлене подружнє життя. Універсальний словник-енциклопедія
- конкубінат — Конкубіна́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)