конкубінат
КОНКУБІНА́Т, у, ч.
1. іст. Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом.
Наприкінці другого періоду розвитку римського права набув поширення конкубінат (з наук. літ.);
Якщо сторони все ж таки вступали у фактичні відносини з наміром створити сім'ю, то виникав конкубінат (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Незаконне співжиття.
Твердження про дозволений конкубінат і многоженство [багатоженство], оперте, здається, тільки на свідоцтві найстаршого літопису про конкубінат та многоженство [багатоженство] у князів Святослава та Володимира, не вказує ще на загальне правило і загальний народний звичай (І. Франко);
Сучасний конкубінат містить потенційну загрозу нівелювання такої превентивної функції шлюбу, як заборона одруження між близькими родичами (із журн.);
Найчастіше конкубінат виникає в середовищі забезпечених людей: офіційно одружений чоловік перебуває також у союзі з іншою жінкою (з газ.).
Значення в інших словниках
- конкубінат — Конкубіна́т: — фактичний шлюб, що його юридичному оформленню перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя [47] Словник з творів Івана Франка
- конкубінат — конкубіна́т іменник чоловічого роду неофіційний шлюб у Стародавньому Римі Орфографічний словник української мови
- конкубінат — -у, ч. 1》 Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. 2》 Незаконне співжиття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конкубінат — Подружжя (нешлюбне) Словник чужослів Павло Штепа
- конкубінат — конкубіна́т (лат. concubinatus, від concubo – лежу разом) 1. У Стародавньому Римі фактичний шлюб, юридичному оформленню якого перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя. 2. Переносно – позашлюбне співжиття. Словник іншомовних слів Мельничука
- конкубінат — Тривале, юридично не оформлене подружнє життя. Універсальний словник-енциклопедія
- конкубінат — Конкубіна́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)