1. Словник з творів Івана Франка

корець

Кірець, ко́рець:

Корц, коре́ць:

— ківш, коряк [XI]

— металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком [2]

— міра ваги, яка дорівнює приблизно 100 кг [36]

— міра для сипких тіл (100 кілограмів) [VI]

— міра сипких тіл (100 кг) [II]

— міра сипких тіл (близько 100 кг) [XII]

— Міра сипучих тіл — 100 кг [XIX] Ви маєте в коморі — намолотили — п'ять кірців жита [XIX]

— міра: центнер (збіжжя) [X]

— стара міра сипких тіл, дорівнює 100 кг, центнер [45]

— стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг [16]

— стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком [1]

— стара польська міра сипких тіл, розмір якої багаторазово змінювався; галицький корець першої половини XIX ст. дорівнював 123 літрам [44-1]

— стара польська міра сипучої речовини; розмір її неодноразово змінювався; галицький корець першої половини XIX ст. дорівнював 123 літрам [44-2]

— центнер [51;55]

— (збіжжя): центнер [XIII]

— (по кірцеві з десятини): міра ваги, дорівнює 6 пудам, або 96 кг [47]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Корець — Ко́рець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. корець — Ко́рець. Давня міра місткості, дорівнює 106 л. [Коршмар] дасть корець кукурудзів і корець ґрису для худібки на відробок еліті без проценту. Українська літературна мова на Буковині
  3. корець — рідше кірець, кірця, ч. 1》 Металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком. 2》 Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. корець — КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Я. Щоголів); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Ганна Барвінок); Стер усмішку Тарас із лиця. Словник української мови у 20 томах
  5. корець — Одиниця виміру зерна й рідини, що дорівнювала 20-32 гарнцям (80-128 літрів) Словник застарілих та маловживаних слів
  6. Корець — М. у Рівненській обл., райцентр, на р. Корчик (притока Случі); 10 тис. мшк.; підприємства хіміч., харчової промисловості; пам'ятки архітектури: комплекс Свято-Троїцького жіночого монастиря (1620), Миколаївська церква (XVIII ст.), замок (XV-XVIII ст.), собор св. Антонія (1533). Відомий з 1150. Універсальний словник-енциклопедія
  7. корець — почо́му (почі́м) ківш (фунт, коре́ць і т. ін.) ли́ха, зі сл. зна́ти, узна́ти і под. Багато горя, біди, неприємностей і т. ін. — Доведеться вам тут узнати, почому ківш лиха,— ніби про щось звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Ю. Фразеологічний словник української мови
  8. корець — КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки). Словник синонімів української мови
  9. корець — Ко́ре́ць, кі́рця́; кі́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. корець — КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, кірця́, ч. 1. Металевий або дерев’яний кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Щог., Поезії, 1958, 297); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  11. корець — Коре́ць, -рця́ м. 1) Мѣра сыпучихъ тѣлъ. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З'їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Желѣзный или деревянный ковшъ. Словник української мови Грінченка