корець
КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1. Кухоль чи ківш із держаком.
Бачим кадівби з кірцями (Я. Щоголів);
Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Ганна Барвінок);
Стер усмішку Тарас із лиця. Випив трохи ракії з кірця (П. Воронько);
Зачерпують цей екзотичний напій [саморобне ячмінне пиво] грубими дерев'яними корцями, .. неодмінно такими корцями, це давній рибальський звичай (О. Гончар);
Брат Іван позичив кілька корців проса та ячменю – товкли в ступі і варили кашу (В. Малик);
– Став! – розпорядився князь, і роб гримнув дубовим корцем об стільницю. – Й страви якоїсь! (І. Білик);
* У порівн. Корець до губів прикладався, як човен (І. Андрусяк).
2. Давня міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер.
От він .. на другий день забрався до Дрогобича, закупив кілька кірців жита (І. Франко);
Кирило Кухта повернувся зі зборні додому веселим, наче йому хтось там корець муки пообіцяв (А. Іщук);
– Мужицьке тiло швидко розпирає. Угадай, скiльки важу. – Корець з гаком (Р. Андріяшик);
То таке красне поле!.. Ще на ньому за жодної посухи й стебельця не всохло, за жодної сльоти нічого не зогнило. Що й говорити, тут жменю посій – корці збереш (І. Нижник);
– Ти знаєш цих галицьких бабусь, які і в дев'яносто легко піднесуть на спині два корці пшениці (Н. Сняданко).
Значення в інших словниках
- корець — Кірець, ко́рець: Корц, коре́ць: — ківш, коряк [XI] — металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком [2] — міра ваги... Словник з творів Івана Франка
- Корець — Ко́рець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- корець — Ко́рець. Давня міра місткості, дорівнює 106 л. [Коршмар] дасть корець кукурудзів і корець ґрису для худібки на відробок еліті без проценту. Українська літературна мова на Буковині
- корець — рідше кірець, кірця, ч. 1》 Металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком. 2》 Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корець — Одиниця виміру зерна й рідини, що дорівнювала 20-32 гарнцям (80-128 літрів) Словник застарілих та маловживаних слів
- Корець — М. у Рівненській обл., райцентр, на р. Корчик (притока Случі); 10 тис. мшк.; підприємства хіміч., харчової промисловості; пам'ятки архітектури: комплекс Свято-Троїцького жіночого монастиря (1620), Миколаївська церква (XVIII ст.), замок (XV-XVIII ст.), собор св. Антонія (1533). Відомий з 1150. Універсальний словник-енциклопедія
- корець — почо́му (почі́м) ківш (фунт, коре́ць і т. ін.) ли́ха, зі сл. зна́ти, узна́ти і под. Багато горя, біди, неприємностей і т. ін. — Доведеться вам тут узнати, почому ківш лиха,— ніби про щось звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Ю. Фразеологічний словник української мови
- корець — КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки). Словник синонімів української мови
- корець — Ко́ре́ць, кі́рця́; кі́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- корець — КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, кірця́, ч. 1. Металевий або дерев’яний кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Щог., Поезії, 1958, 297); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- корець — Коре́ць, -рця́ м. 1) Мѣра сыпучихъ тѣлъ. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З'їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Желѣзный или деревянный ковшъ. Словник української мови Грінченка