1. Словник з творів Івана Франка

крайовий

Виділ крайо́вий: адміністративний і виконавчий орган Галицького крайового сейму [46-1]

Крайовий виділ: за австрійського цісаря — управа краю [I]

Маршалок крайо́вий: у Галичині — голова крайового сейму, який одночасно очолював крайовий виділ; призначався австрійським імператором з числа депутатів (послів) сейму [44-1]

крайові фонди: фінанси управи краю [I]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крайовий — крайови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. крайовий — -а, -е. 1》 Прикм. до край I 4-6). Крайова конференція. 2》 спец. Який міститься на краю чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крайовий — КРАЙОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до край¹ 4–6. Коли вступили до університету, їх обставини ще поправились: обидва дістали крайові стипендії (І. Словник української мови у 20 томах
  4. крайовий — Крайови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. крайовий — КРАЙОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до край¹ 4-6. [Дрейсігер:] Треба щось почати для рятунку нашого крайового промислу від повної згуби (Л. Укр., IV, 1954, 240); Крайова конференція. 2. спец. Який міститься на краю чогось. Словник української мови в 11 томах