крайовий
КРАЙОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до край¹ 4-6.
[Дрейсігер:] Треба щось почати для рятунку нашого крайового промислу від повної згуби (Л. Укр., IV, 1954, 240);
Крайова конференція.
2. спец. Який міститься на краю чогось.
Збирають крайові віночки квіток [волошки синьої].., вириваючи їх з кошиків (Лікар, рослини.., 1958, 157);
Каміння по краях льодовика утворює так звані крайові морени (Фіз. геогр., 5, 1956, 117).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крайовий — Виділ крайо́вий: адміністративний і виконавчий орган Галицького крайового сейму [46-1] Крайовий виділ: за австрійського цісаря — управа краю [I] Маршалок крайо́вий: у Галичині — голова крайового сейму, який одночасно очолював крайовий виділ... Словник з творів Івана Франка
- крайовий — крайови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- крайовий — -а, -е. 1》 Прикм. до край I 4-6). Крайова конференція. 2》 спец. Який міститься на краю чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крайовий — КРАЙОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до край¹ 4–6. Коли вступили до університету, їх обставини ще поправились: обидва дістали крайові стипендії (І. Словник української мови у 20 томах
- крайовий — Крайови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)