крайок
КРАЙО́К, йка́, ч. Зменш.-пестл. до край¹ 1.
Рана нагадувала своєю формою серце. Крайки її були сині, трохи бузкові (Ю. Янов., II, 1958, 128);
Колісник примостився на самому крайку лави (Мирний, III, 1954, 142);
Зітхають жінки, долонями й крайками хусток втирають сльози (Головко, II, 1957, 319).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крайок — крайо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- крайок — КРАЙО́К, йка́, ч. Зменш. до край¹ 1. Рана нагадувала своєю формою серце. Крайки її були сині, трохи бузкові (Ю. Яновський); Колісник примостився на самому крайку лави (Панас Мирний); Голова стомлено падає на крайок подушки (Г. Косинка); Катря ще хлипнула. Словник української мови у 20 томах
- крайок — Крайо́к, -йка м. ум. отъ край. Словник української мови Грінченка