крайність
КРА́ЙНІСТЬ, ності, ж.
1. Те саме, що кра́йнощі 1; надмірність.
Він покличе його листом на поєдинок, тільки лист той мусить пройти перше через Антонінині руки — і вона не допустить до крайності ні в той, ні в другий бік (Коцюб., І, 1955, 409);
— Для вас подвиг — це риск, якась крайність (Ткач, Моряки, 1948, 72);
Крайність заходів.
◊ Вдава́тися (вда́тися) до кра́йності; Впада́ти (впа́сти) в кра́йність — те саме, що Вдава́тися (вда́тися, дохо́дити, дійти́ і т. ін.) до кра́йнощів ( див. кра́йнощі).
Не можна вдаватись і до іншої крайності — запізнюватись із збиранням кукурудзи (Рад. Укр., 22.VIII 1958, 1).
2. перен. Про що-небудь зовсім не схоже на все інше, протилежне іншому.
Відносна форма вартості і еквівалентна форма — це співвідносні неподільні моменти, які взаємно один одного обумовлюють, але водночас вони є і крайності (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 54).
3. розм. Дуже велика потреба, крайня необхідність.
Їхати з ними учителькою.. рішитись не могла б без великої крайності (Л. Укр., V, 1956, 245);
Коли.. тобі крайність у мене служити, то я вже.. найму тебе (Л. Янов., І, 1959, 276).
Значення в інших словниках
- крайність — кра́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- крайність — -ності, ж. 1》 Те саме, що крайнощі 1); надмірність. Крайність заходів. 2》 перен. Про що-небудь зовсім не схоже на все інше, протилежне іншому. 3》 розм. Дуже велика потреба, крайня необхідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крайність — КРА́ЙНІСТЬ, ності, ж. 1. Те саме, що кра́йнощі; надмірність. Він покличе його листом на поєдинок, тільки лист той мусить пройти перше через Антонінині руки – і вона не допустить до крайності ні в той, ні в другий бік (М. Словник української мови у 20 томах
- крайність — дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський). Фразеологічний словник української мови
- крайність — НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн. Словник синонімів української мови