мантити

Значення в інших словниках

1. мантити — манти́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
2. мантити — див. просити Словник синонімів Вусика
3. мантити — -нчу, -нтиш, недок., перех., діал. Виманювати, випрошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мантити — МАНТИ́ТИ, нчу, нтиш, недок., кого, що, діал. Виманювати, випрошувати. З'явилася ціла туча ріжних грецьких пройдисвітів, що мантили гроші, називаючи себе ріжними архієпископами, патріаршими післанцями [посланцями] (М. Словник української мови у 20 томах
5. мантити — МАНТИ́ТИ, нчу, нтиш, недок., перех., діал. Виманювати, випрошувати. Де що в кого угледить хороше — зараз би так і проковтнув своїми очима захланними. "Дай, проміняй". Так-о буде мантити циганом, буде канючити, буде докучати раз у раз і таки виманить у дурного (Козл., Ю. Крук, 1950, 78). Словник української мови в 11 томах
6. мантити — Манти́ти, -чу, -тиш гл. Выманивать, выклянчивать, выпрашивать. Словник української мови Грінченка