маруда

Значення в інших словниках

1. маруда — мару́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. маруда — (хто) ВАЙЛО, тихоплав, м 'яло, тюхтій, мамула, телепень; марудник. Словник синонімів Караванського
3. маруда — див. вайлуватий; докучливий; морока; сум Словник синонімів Вусика
4. маруда — -и, ч. і ж., розм. 1》 Людина, що все робить надто повільно, нудно; марудна людина. 2》 Той, хто марудить (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. маруда — МАРУ́ДА, и, ч. і ж., розм. 1. Людина, що все робить надто повільно, нудно; марудна людина. Не облишав її своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (О. Ільченко); Вона сердиться. – Швидше! Ти маруда! (В. Домонтович). Словник української мови у 20 томах
6. маруда — мару́да песиміст; скиглій (Лучук) (ср)||марудер Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. маруда — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
8. маруда — Мару́да, -ди, -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. маруда — МАРУ́ДА, и, ч. і ж., розм. 1. Людина, що все робить надто повільно, нудно; марудна людина. Не облишав її своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248). 2. Той, хто марудить (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
10. маруда — Мару́да, -ди об. Копотунъ, копотунья, мямля, мѣшкотный. Словник української мови Грінченка