1. Словник української мови у 20 томах

маруда

МАРУ́ДА, и, ч. і ж., розм.

1. Людина, що все робить надто повільно, нудно; марудна людина.

Не облишав її своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (О. Ільченко);

Вона сердиться. – Швидше! Ти маруда! (В. Домонтович).

2. Той, хто марудить (у 2 знач.).

– Як не пустите на своєму човні, сяду на чужий, – Ти що мелеш, марудо?! – скрикнула Оксана (М. Стельмах).

3. Те саме, що кло́піт 2.

Зайва маруда застійних часів одбиватиме селян від праці (Є. Пашковський).

4. рідко. Те саме, що му́ка.

Коли він ошелешеного люду пекучий крик у віщім слові ніс, ми не знесли оті тяжкі маруди (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маруда — мару́да: больной [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. маруда — мару́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. маруда — (хто) ВАЙЛО, тихоплав, м 'яло, тюхтій, мамула, телепень; марудник. Словник синонімів Караванського
  4. маруда — див. вайлуватий; докучливий; морока; сум Словник синонімів Вусика
  5. маруда — -и, ч. і ж., розм. 1》 Людина, що все робить надто повільно, нудно; марудна людина. 2》 Той, хто марудить (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. маруда — мару́да песиміст; скиглій (Лучук) (ср)||марудер Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. маруда — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  8. маруда — Мару́да, -ди, -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. маруда — МАРУ́ДА, и, ч. і ж., розм. 1. Людина, що все робить надто повільно, нудно; марудна людина. Не облишав її своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248). 2. Той, хто марудить (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  10. маруда — Мару́да, -ди об. Копотунъ, копотунья, мямля, мѣшкотный. Словник української мови Грінченка