маєтний

Значення в інших словниках

1. маєтний — має́тний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
2. маєтний — Багатий, заможний, грошовитий, суч. забезпечений, зап. імущий. Словник синонімів Караванського
3. маєтний — див. багатий Словник синонімів Вусика
4. маєтний — -а, -е, рідко. Те саме, що багатий 1); заможний. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. маєтний — МАЄ́ТНИЙ, а, е, зах. Те саме, що бага́тий 1; заможний. Брати Калиновичі – заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко); Біля порога він зупинив людей. – Гу-у, – вигукував, як маєтний господар. – Касю, винеси коновку води! (С. Словник української мови у 20 томах
6. маєтний — БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. Словник синонімів української мови
7. маєтний — Має́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. маєтний — МАЄ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бага́тий 1; заможний. Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (Фр., VI, 1951, 203); Біля порога він зупинив людей. — Гу-у, — вигукував, як маєтний господар. — Касю, винеси коновку води! (Чорн., Потік.., 1956, 14). Словник української мови в 11 томах
9. маєтний — Маєтний, -а, -е Зажиточный. Словник української мови Грінченка