1. Словник української мови у 20 томах

маєтний

МАЄ́ТНИЙ, а, е, зах.

Те саме, що бага́тий 1; заможний.

Брати Калиновичі – заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко);

Біля порога він зупинив людей. – Гу-у, – вигукував, як маєтний господар. – Касю, винеси коновку води! (С. Чорнобривець);

Молода туркеня, належить цьому мальовничому незвичайному світові, а світ належить їй. Вона безтурботне дівчисько, вільне, владне, маєтне (П. Загребельний);

– Пане Ціммерман, – озвалася пані Ліндерова, – кажуть, ви маєтний чоловік. – Так, маю бровар уві Львові (Ю. Винничук);

Мама мої не дістали жодного віна. І чоловік їм трапився не дуже маєтний (М. Андрусяк);

// у знач. ім. має́тний, ного, ч. Багата людина.

Якщо, скажімо, раніше можна було писати “в шухляду”, усе ж сподіваючись на щось, то тепер без “поклону” комусь маєтному годі сподіватись на те, що ти колись діждешся взяти до рук бодай цензуровану, але все ж таки свою книжку (М. Матіос);

Маєтні давали в скарбницю храму багато зі свого достатку, а бідна вдова поклала все, що в неї було, – дві мідні монети (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маєтний — Має́тний: — багатий [48] Словник з творів Івана Франка
  2. маєтний — має́тний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  3. маєтний — Багатий, заможний, грошовитий, суч. забезпечений, зап. імущий. Словник синонімів Караванського
  4. маєтний — див. багатий Словник синонімів Вусика
  5. маєтний — -а, -е, рідко. Те саме, що багатий 1); заможний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. маєтний — БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. Словник синонімів української мови
  7. маєтний — Має́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. маєтний — МАЄ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бага́тий 1; заможний. Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (Фр., VI, 1951, 203); Біля порога він зупинив людей. — Гу-у, — вигукував, як маєтний господар. — Касю, винеси коновку води! (Чорн., Потік.., 1956, 14). Словник української мови в 11 томах
  9. маєтний — Маєтний, -а, -е Зажиточный. Словник української мови Грінченка