маєтковий
МАЄТКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до має́ток.
– Тарасе, ви розворушили й таку застиглу силу, як маєткове панство! (Василь Шевчук);
Він послав старого німця, щоб той відкрив стрільбу з автомата від маєткового муру, не пустивши їх за річку (Б. Харчук);
Державний банк забирає справки про маєткове становище, а в мене маєтку чортма (В. Самійленко);
– Хто він? – Селянин! – Маєтковий стан? – Свита, вибійчані штани, капелюха, кошик і ціпок! (Остап Вишня);
Селянин платив державні податки (земельний і маєтковий) з різними додатками до них (І. Крип'якевич);
Уже в перших часах християнства в Україні завелися оплати за церковні треби, що росли в міру маєткової спроможности вірних (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маєтковий — маєтко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- маєтковий — Маєтко́вий. Матеріальний, майновий. Спілка — то товариство, в котрім згуртували ся люди на підставі спільної поруки і відвічальности та рівного права всіх для тої ціли, аби в спільнім діловодстві осягнути для себе маєткові користи (Товариш, 1908... Українська літературна мова на Буковині
- маєтковий — -а, -е. Прикм. до маєток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маєтковий — МАЄТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до має́ток. Державний банк забирає справки про маєткове становище, а в мене маєтку чортма (Сам., II, 1958, 475); Незручно [Безбородькові] попросити пані Бровко докладніше викласти свою думку про маєтковий стан Річинських (Вільде, Сестри.., 1958, 214). Словник української мови в 11 томах