1. Словник української мови в 11 томах

маєтковий

МАЄТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до має́ток.

Державний банк забирає справки про маєткове становище, а в мене маєтку чортма (Сам., II, 1958, 475);

Незручно [Безбородькові] попросити пані Бровко докладніше викласти свою думку про маєтковий стан Річинських (Вільде, Сестри.., 1958, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маєтковий — маєтко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. маєтковий — Маєтко́вий. Матеріальний, майновий. Спілка — то товариство, в котрім згуртували ся люди на підставі спільної поруки і відвічальности та рівного права всіх для тої ціли, аби в спільнім діловодстві осягнути для себе маєткові користи (Товариш, 1908... Українська літературна мова на Буковині
  3. маєтковий — -а, -е. Прикм. до маєток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маєтковий — МАЄТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до має́ток. – Тарасе, ви розворушили й таку застиглу силу, як маєткове панство! (Василь Шевчук); Він послав старого німця, щоб той відкрив стрільбу з автомата від маєткового муру, не пустивши їх за річку (Б. Словник української мови у 20 томах