мітка

Мі́тки, мітка:

— ознака, знак [27]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мітка — мі́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мітка — -и, ж. 1》 Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Вексельна мітка — реквізит переказного векселя – включене до тексту найменування цього цінного папера "Вексель". 2》 спец. Фізичний запис на зовнішньому носії, який позначає початок або кінець файлу. 3》 Дія за знач. мітити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мітка — див. марка Словник чужослів Павло Штепа
  4. мітка — МІ́ТКА, и, ж. Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений... Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (М. Руденко); – Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  5. мітка — ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. Словник синонімів української мови
  6. мітка — МІ́ТКА, и, ж. 1. Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений… Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (Руд., Вітер.., 1958, 288); — Мітку шукай. Словник української мови в 11 томах