1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мітка

мі́тка

-и, ж.

1》 Знак, зроблений на кому-, чому-небудь.

Вексельна мітка — реквізит переказного векселя – включене до тексту найменування цього цінного папера "Вексель".

2》 спец. Фізичний запис на зовнішньому носії, який позначає початок або кінець файлу.

3》 Дія за знач. мітити I.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мітка — Мі́тки, мітка: — ознака, знак [27] Словник з творів Івана Франка
  2. мітка — мі́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. мітка — див. марка Словник чужослів Павло Штепа
  4. мітка — МІ́ТКА, и, ж. Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений... Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (М. Руденко); – Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  5. мітка — ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. Словник синонімів української мови
  6. мітка — МІ́ТКА, и, ж. 1. Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений… Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (Руд., Вітер.., 1958, 288); — Мітку шукай. Словник української мови в 11 томах