набавити
(комусь чогось): завдати (страху), напитати (недуги) [V]
— (страху): нагнати [IV]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набавити — наба́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- набавити — [набавиетие] -аўл'у. -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи Орфоепічний словник української мови
- набавити — див. набавляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набавити — НАБА́ВИТИ див. набавля́ти. Словник української мови у 20 томах
- набавити — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- набавити — НАБА́ВИТИ див. набавля́ти. Словник української мови в 11 томах
- набавити — Набавити, -ся см. набавляти, -ся. Словник української мови Грінченка