набуття
(убігаються о набуття) — тут: прагнуть надбати [XIX] В Франції, напр., уважають всі верстви суспільні книгу довгу крайового найбезпечнішим поміщенням заощаджених грошей і убігаються о набуття порученої державою ренти, а уділ ширшої публіки робить публічний кредит значно таншим [XIX]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набуття — набуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- набуття — [набут':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
- набуття — -я, с. Дія за знач. набути, набувати I 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- набуття — НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти¹, набува́ти¹ 1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану “господарську” підготовку (М. Словник української мови у 20 томах
- набуття — Набуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- набуття — НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти, набува́ти¹1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану "господарську" підготовку (Чаб., Стоїть явір.. Словник української мови в 11 томах
- набуття — Набуття, -тя́ с. Пріобрѣтеніе. Словник української мови Грінченка