1. Словник української мови у 20 томах

набуття

НАБУТТЯ́, я́, с.

Дія за знач. набу́ти¹, набува́ти¹ 1, 2.

Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану “господарську” підготовку (М. Чабанівський);

Широке впровадження комплексної механізації ферм і набуття тваринниками високої кваліфікації сприятиме підвищенню продуктивності праці (з газ.);

Громадянами України є: особи.., які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набуття — (убігаються о набуття) — тут: прагнуть надбати [XIX] В Франції, напр., уважають всі верстви суспільні книгу довгу крайового найбезпечнішим поміщенням заощаджених грошей і убігаються о набуття порученої державою ренти, а уділ ширшої публіки робить публічний кредит значно таншим [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. набуття — набуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. набуття — [набут':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
  4. набуття — -я, с. Дія за знач. набути, набувати I 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. набуття — Набуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. набуття — НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти, набува́ти¹1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану "господарську" підготовку (Чаб., Стоїть явір.. Словник української мови в 11 томах
  7. набуття — Набуття, -тя́ с. Пріобрѣтеніе. Словник української мови Грінченка