обшар

Значення в інших словниках

1. обшар — о́бшар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. обшар — О́бшар. Простір, площа, приміщення. На вість о випадку має начальник контрольного обшару скарбового дібрати собі асесора (начальника громади або жандарма) і сейчас на місци випадку провірити обставини і пересьвідчити... Українська літературна мова на Буковині
3. обшар — Простір; (праці) обсяг; (навколишній) див. ДОВКІЛЛЯ; обшир. Словник синонімів Караванського
4. обшар — -у, ч. 1》 рідко.Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. 2》 збірн., іст., зах. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; двораки. 3》 рідко. Те саме, що обсяг 2). 4》 рідко. Те саме, що середовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обшар — О́БШАР, у, ч. 1. рідко. Те саме, що про́стір; обшир. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Леся Українка); Раз на рік приїздила .. поглянути .. на свій обшар двірський (Г. Хоткевич). 2. рідко. Те саме, що о́бсяг... Словник української мови у 20 томах
6. обшар — МЕ́ЖІ (розміри якоїсь діяльності, обмежені чим-небудь), РА́МКИ, О́БСЯГ, О́БШАР розм. Межі впливу Шевченка на українську поезію визначити майже неможливо, бо відчувається він і понині (з журналу); Через непередбачену перерву в навчанні... Словник синонімів української мови
7. обшар — О́БШАР, у, ч. 1. рідко. Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162); Раз на рік приїздила.. поглянути.. на свій обшар двірський (Хотк., II, 1966, 364). Словник української мови в 11 томах