опока
Опо́ка:
— вапняк, легка гірська порода [22]
— крейда [30]
— крейдяна скеля [XIII]
— скеля [9;V,X]
— тверда легка гірська порода [1;2;21]
опака:
— вапняк, змішаний з глиною [IV]
— друкарська помилка: опака зам. опока [MО,IV]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опока — опо́ка 1 іменник жіночого роду ящик для формувальної суміші опо́ка 2 іменник жіночого роду порода Орфографічний словник української мови
- опока — I -и, ж., мет. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. II -и, ж. Тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем (кварц). Великий тлумачний словник сучасної мови
- опока — И, ж., мет. 1. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. 2. Тверда, легка гірська порода, багата на чорнозем. ...не перейду оту межу, де з головешок б'ють опоки. (Т.1, кн.2:54). Словник поетичної мови Василя Стуса
- опока — ОПО́КА¹, и, ж., мет. Металевий чи дерев'яний ящик без дна і верху або рама, що утримує формувальну суміш під час виготовлення і транспортування ливарних форм. Словник української мови у 20 томах
- опока — Скеля; опора, оплот, твердиня, основа; біла глина, вапняк; підпора Словник застарілих та маловживаних слів
- опока — Тверда, біла або кремова осадова гірська порода, що переважно складається з карбонату кальцію і кремнезему; будівельний матеріал. Універсальний словник-енциклопедія
- опока — ОПО́КА¹, и, ж., мет. Металевий або дерев’яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. Словник української мови в 11 томах