1. Словник української мови в 11 томах

опока

ОПО́КА¹, и, ж., мет. Металевий або дерев’яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм.

Для одержання виливка використовують ящик (опоку), наповнений землею, в якому за допомогою моделі зроблено порожнину по конфігурації виливка (деталі) (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 176);

І бризкає метал краплини вороні, І ллється сталь жива в розжеврені опоки (Мал., Чотири літа, 1946, 50);

Горять і жмуряться очі ливарників від розтопленого чавуну, що його спритно між опоками розносять заливники (Шиян, Магістраль, 1934, 149).

ОПО́КА², и, ж. Тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем.

Внаслідок цього [осідання крем’янки в озерах] утворюються кременисті глини — опоки (Курс заг. геол., 1947, 123);

Півтораметровий прут потонув у восковій масі увесь, і Герман силкувався ввіпхати за ним ще й свою руку аж до ліктя, але твердої глинки чи опоки годі було домацатися (Фр., VIII, 1952, 410).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опока — Опо́ка: — вапняк, легка гірська порода [22] — крейда [30] — крейдяна скеля [XIII] — скеля [9;V,X] — тверда легка гірська порода [1;2;21] опака: — вапняк, змішаний з глиною [IV] — друкарська помилка: опака зам. опока [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. опока — опо́ка 1 іменник жіночого роду ящик для формувальної суміші опо́ка 2 іменник жіночого роду порода Орфографічний словник української мови
  3. опока — I -и, ж., мет. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. II -и, ж. Тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем (кварц). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опока — И, ж., мет. 1. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. 2. Тверда, легка гірська порода, багата на чорнозем. ...не перейду оту межу, де з головешок б'ють опоки. (Т.1, кн.2:54). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. опока — ОПО́КА¹, и, ж., мет. Металевий чи дерев'яний ящик без дна і верху або рама, що утримує формувальну суміш під час виготовлення і транспортування ливарних форм. Словник української мови у 20 томах
  6. опока — Скеля; опора, оплот, твердиня, основа; біла глина, вапняк; підпора Словник застарілих та маловживаних слів
  7. опока — Тверда, біла або кремова осадова гірська порода, що переважно складається з карбонату кальцію і кремнезему; будівельний матеріал. Універсальний словник-енциклопедія