основний

Значення в інших словниках

1. основний — осно́вний прикметник у хімії, ткацтві основни́й прикметник головний Орфографічний словник української мови
2. основний — Головний, найважливіший, (- тему) чільний, провідний, визначальний, центральний; (- права) елементарний; (- кількість) переважний. Словник синонімів Караванського
3. основний — I [осноўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (у хімії, геології) II [осноўний] м. (на) -ному/-ноуўн'ім, мн. -ноуўн'і (головний) Орфоепічний словник української мови
4. основний — I осн`овний-а, -е. 1》 спец. Стос. до основи (у 6 знач.). Основні породи геол. — кристалічні гірські породи, багаті на магній, кальцій, залізо та бідні на кремнезем (базальт, лабрадорит, діабаз та ін.). 2》 Стос. до основи (у 6 знач.). Основні нитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. основний — ОСНОВНИ́Й, а́, е́. Найважливіший, головний. Він з'явився на місце роботи, але основного знаряддя праці – скриньки – він не взяв (Ю. Смолич); Ївга ходила гомінка, задиркувата .. За останні два тижні вона виправила оцінки з основних дисциплін (О. Словник української мови у 20 томах
6. основний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
7. основний — Основни́й, -на́, -не́ і осні́вний (народне) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. основний — ОСНО́ВНИЙ, а, е. 1. спец. Стос. до основи (у 6 знач.). Окисли, що реагують з кислотами з утворенням води і солі і не реагують з основами, називаються основними окислами (Хімія, 7, 1950, 97). ∆ Осно́вні поро́ди, Геол. Словник української мови в 11 томах