подоба

Значення в інших словниках

1. подоба — подо́ба 1 іменник жіночого роду зовнішність; щось схоже на кого-, що-небудь подо́ба 2 іменник жіночого роду, істота істота діал. Орфографічний словник української мови
2. подоба — Зовнішність, образ, кн. зовнішній вигляд; (між А і Б) подібність, схожість, подобйзна; Г. істота. Словник синонімів Караванського
3. подоба — див. схожий Словник синонімів Вусика
4. подоба — -и, ж. 1》 Зовнішній вигляд; зовнішність. || Зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в чиїй-небудь уяві, пам'яті; образ. || з означ. Сукупність зовнішніх ознак, що характеризують кого-, що-небудь. || у сполуч. з прикм. моральна, духовна і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подоба — ПОДО́БА, и, ж. 1. Зовнішній вигляд; (стосовно людини); зовнішність. Із сієї ж то дівчинки виросла дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас на Україні (О. Словник української мови у 20 томах
6. подоба — подоба портрет (ст): Звертає увагу на хист Куриласа чарувати видця краєвидом. Навіть на подобах стрільців дає за погруддям краєвид і воздушний простір (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. подоба — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
8. подоба — ПОДО́БА, и, ж. 1. Зовнішній вигляд; зовнішність. Із сієї ж то дівчинки виросла дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас на Україні (Стор. Словник української мови в 11 томах
9. подоба — Подоба, -би ж. 1) Образъ, видъ, наружность. Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Гол. IV. 441. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Чуб. V. 970. Словник української мови Грінченка