1. Словник з творів Івана Франка

потентат

Потента́т:

— вельможа всесильний, могутній [IV]

— вельможа, особа з могутніми впливами [44-1]

— всесильний, могутній [21,III]

— магнат [46-1;46-2]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потентат — потента́т іменник чоловічого роду, істота володар рідко Орфографічний словник української мови
  2. потентат — Потента́т. Можновладець, багатій, магнат. В промовах внескодавців містив ся біль галицкої мужицкої душі, якій безсовісні польскі потентати рабують останну віру в справедливість (Б., 1907, 73, 1) // пол. potentat — можновладець, багатій, магнат; порівн. Українська літературна мова на Буковині
  3. потентат — -а, ч., заст. Володар; коронована особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потентат — Можновладця, володар, див. магнат Словник чужослів Павло Штепа
  5. потентат — ПОТЕНТА́Т, а, ч., заст. Володар. Потентат – вельможа всесильний, могутній (І. Франко); Перед його очима виринають постаті знаних йому дук та вельмож, усяких родових потентатів, що то ще в лоні матері дістають право на марнотрачення мільйонів (А. Крушельницький). Словник української мови у 20 томах
  6. потентат — Начальник, власник, покровитель, патрон, меценат Словник застарілих та маловживаних слів
  7. потентат — потента́т (від лат. potentates – верховна влада) володар, державець, коронована особа. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. потентат — ПОТЕНТА́Т, а, ч., заст. Володар. Потентат — вельможа всесильний, могутній (Фр., IV, 1950, 536); Перед його очима виринають постаті знаних йому дук та вельмож, усяких родових потентатів, що то ще в лоні матері дістають право на марнотрачення мільйонів (Круш., Буденний хліб.., 1960, 113). Словник української мови в 11 томах
  9. потентат — Потентат, -та м. Властелинъ, властитель, державный государь. Хоть ми собі живем у Січі просто, та нас великі потентати знають. К. Бай. 17. Ненаситні владицтвом потентати. К. ЦН. 163. Словник української мови Грінченка