проволока

Значення в інших словниках

1. проволока — проволо́ка іменник жіночого роду затримка розм. Орфографічний словник української мови
2. проволока — Проволо́ка. Зволікання, недотримання терміну, невчасне виконання чогось. Для того треба призвичаїти читачів до порядку і до додержуваня речинця відданя, який може, приміром, виносити місяць для научних, а дві неділі для белетристичних книжок... Українська літературна мова на Буковині
3. проволока — -и, ж., розм. Затримка, зволікання при виконанні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проволока — див. затяжка, застій Словник чужослів Павло Штепа
5. проволока — ПРОВОЛО́КА, и, ж., розм. Затримка, зволікання під час виконання чого-небудь. – Служба проволоки не терпить! – в розпуці скрикнула Целя і поспішним кроком подалася до пошти (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
6. проволока — ЗВОЛІКА́ННЯ (затримка з виконанням, завершенням чого-небудь), ТЯГАНИ́НА, ЗАТЯ́ЖКА, ПРОВОЛО́КА розм., ВІДВОЛО́КА діал., МНИ́ХИ мн., діал., зневажл. Узявши слово, Морозицький дорікнув ученим за зволікання з відповідями й рекомендаціями (О. Словник синонімів української мови
7. проволока — Проволо́ка, -ки, -ці; -ло́ки, -ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. проволока — ПРОВОЛО́КА, и, ж., розм. Затримка, зволікання при виконанні чого-небудь. — Служба проволоки не терпить! — в розпуці скрикнула Целя і поспішним кроком подалася до пошти (Фр., II, 1950, 312); Коломієць без проволоки наказав комсомольцям порозводити додому дівчат (Речм., Весн. грози, 1961, 181). Словник української мови в 11 томах
9. проволока — Проволока, -ки ж. Замедленіе, проволочка. Шевч. (О. 1862. III. 7). Пішло наше діло у проволоку. Волч. у. Словник української мови Грінченка