1. Словник з творів Івана Франка

прут

Прут:

— (поля) — вузенька ділянка землі, міра довжини (3,5 метра) [1]

— (поля) вузенька, як прут, нивка [III]

— (поля) міра довжини: 3,5 метра [X]

— вузенька ділянка (землі), міра довжини (3,5 метра) [21]

— вузенька ділянка землі [2]

— вузька нивка [I]

— прут грунту: вузький шматок поля [IV]

— Прут поля, що на Бойківщині означає давню міру землі шириною від 2 кроків до 2 м, став у поясненнях «вузенькою як прут нивкою» (490). Якщо вважати, що прут має в середньому у діаметрі 0,5—1 см, то виникає питання, якими плугами та якими волами орали бойки такі «нивки». Словник Желехівського (т. II, стор. 385) тлумачить це слово німецьким Ruthe, Gerte = 3—5 м. [MО,III]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прут — (тонка гнучка билина) хлист, різка, (з лози) лозина, (сухий) хворостина. Словник синонімів Полюги
  2. Прут — Прут іменник чоловічого роду річка в Східній Європі Орфографічний словник української мови
  3. прут — Хворостина, хлудина, різка, дубець, хмизина, (з лози) лозина; (металевий) стрижень; пруток, прутина, зб. пруття. Словник синонімів Караванського
  4. прут — див. палиця; стебло Словник синонімів Вусика
  5. прут — [прут] прута, м. (на) -т'і, мн. -ти, -т'іў два прутие Орфоепічний словник української мови
  6. прут — прута, ч. 1》 Тонка гнучка гілка без листя. || Довга тонка гілка, якою женуть худобу; хворостина. || Тонка лозина, призначена для тілесного покарання; різка. || Стебло, тонка гілка дуже гнучкої рослини. 2》 Тонкий, довгий металевий стрижень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. прут — Лозина, лозинка, хлудина, хлудинка, бізун, дубель, див. хворостина, різка Словник чужослів Павло Штепа
  8. прут — ПРУТ, пру́та́, ч. 1. Тонка гнучка гілка без листя. Вирізав прут, а самого ним б'ють (прислів'я); Дівки на прутах роз'їжджали, Ціпками хлопців муштровали [муштрували] (І. Котляревський); Незнайомець не відповів, продовжуючи цьвохкати прутом (О. Словник української мови у 20 томах
  9. прут — Бог прутом не карає. Бог карає іншим способом, як люди. Прут ріка дика, викидає з хати чи то хлоп, чи владика. Гірська ріка Прут у Східній Галичині, дуже бистро пливе і як вилляє то забирає хати без розбору чиї вони є. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. Прут — Р. в Україні (Івано-Франківська та Чернівецька обл.) та на кордоні Молдови з Румунією; ліва притока Дунаю; довж. 967 км (на території України — 272 км), площа басейну 27,5 тис. км2; витоки на пн. схилах хребта Чорногора в Укр. Універсальний словник-енциклопедія
  11. прут — РІ́ЗКА (зрізана або поламана тонка, гнучка гілка), ПРУТ, ХМИЗИ́НА, ХВОРОСТИ́НА, ДУБЕ́ЦЬ, ДУ́БЧИК розм., ХЛУДИ́НА розм.; ЛОЗИ́НА, ЛОЗА́ розм. (із стебла лози); ХЛИСТ (для верхової їзди, дресирування звірів тощо). Словник синонімів української мови
  12. прут — Прут, -та м. Хлыстъ, прутъ, розга. Грин. III. 657. Бог не карав прутом. Ном. № 53. Ой у лісі на горісі скаче птах по пруті. Чуб. V. 630. Зелізний прут. Грин. III. 657. ум. прутик, пруточок, прутчик. Прутчик... зламав. Млак. 103. Словник української мови Грінченка