розпучливий

Значення в інших словниках

1. розпучливий — розпу́чливий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
2. розпучливий — (стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий. Словник синонімів Караванського
3. розпучливий — -а, -е, діал. Розпачливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпучливий — РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Стос. до розпуки. Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (І. Франко); Злітали до нього десь з темряви очі – карі, сірі й голубі, а з них розпучливим криком кричали смерть і життя (М. Словник української мови у 20 томах
5. розпучливий — РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е, діал. Розпачливий. Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (Фр., VI, 1951, 483); Злітали до нього десь з темряви очі — карі, сірі й голубі, а з них розпучливим криком кричали смерть і життя (Коцюб., II, 1955, 201). Словник української мови в 11 томах