1. Словник з творів Івана Франка

свірка

Сві́рка:

— мотузка, що нею зчеплені обидві частини ціпа [IX]

— ремінець, яким у ціпу з'єднано бич і ціпильно [24]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свірка — сві́рка 1 іменник жіночого роду мотузок діал. сві́рка 2 іменник жіночого роду, істота цвіркун діал. Орфографічний словник української мови
  2. свірка — I -и, ж., діал. Мотузок або ремінець, яким прикріплюють батіг до батожилна. || Капиця. II -и, ж., діал. Ялина. III -и, ж., діал. Цвіркун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свірка — СВІ́РКА¹, и, ж., діал. Мотузок або ремінець, яким прикріплюють батіг до батожилна; // Капиця. [Микола:] От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв'язати (І. Франко). СВІ́РКА², и, ж., діал. Ялина. СВІ́РКА³, и, ж., діал. Цвіркун. Словник української мови у 20 томах
  4. свірка — КА́ПИЦЯ (ремінь, що зв'язує в ціпі бияк з ціпилном), СВІ́РКА діал., РИ́ПИЦЯ діал. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Яновський); (Микола:) От, бачиш, свірка в ціпі урвалася (І. Словник синонімів української мови
  5. свірка — СВІ́РКА¹, и, ж., діал. Мотузок або ремінець, яким прикріплюють батіг до батожилна; // Капиця. [Микола:] От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв’язати (Фр., IX, 1952, 131). СВІ́РКА², и, ж., діал. Ялина. СВІ́РКА³, и, ж., діал. Цвіркун. Словник української мови в 11 томах
  6. свірка — Свірка, -ки ж. 1) Шворка или ремешекъ, которымъ кнутъ прикрѣпленъ къ кнутовищу. Желех. 2) Въ загадкѣ: мышь. Питалася швидка свірка, чи є хапко дома? (миша та кіт). Ном., стр. 294, № 129. З) Сверчокъ. Желех. Словник української мови Грінченка