соборчик
Собо́рчик:
— з'їзд (збір) духівництва з якоїсь більшої чи меншої церковно-адміністративної одиниці [1,X]
Соборчики:
— з'їзд (збір) духівництва якоїсь церковно-адміністративної одиниці [XI]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соборчик — Собор, -ру м. 1) = собір. 2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Левиц. І. 214. ум. соборець, собо́рчик. Словник української мови Грінченка