1. Словник української мови Грінченка

соборчик

Собор, -ру

м.

1) = собір.

2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Левиц. І. 214. ум. соборець, собо́рчик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соборчик — Собо́рчик: — з'їзд (збір) духівництва з якоїсь більшої чи меншої церковно-адміністративної одиниці [1,X] Соборчики: — з'їзд (збір) духівництва якоїсь церковно-адміністративної одиниці [XI] Словник з творів Івана Франка