субалтерн

Значення в інших словниках

1. субалтерн — субалте́рн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. субалтерн — Підлеглий Словник чужослів Павло Штепа
3. субалтерн — СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. заст., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
4. субалтерн — -а, ч. 1》 заст., розм. Те саме, що субалтерн-офіцер. 2》 діал. Підлеглий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. субалтерн — субалте́рн (від суб... і лат. alter – інший) підлеглий, несамостійний; ¤ с.-офіцер – у російській дореволюційній армії молодший офіцер у роті, ескадроні. Словник іншомовних слів Мельничука
6. субалтерн — СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. дорев., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (Фр., VI, 1951, 329). Словник української мови в 11 томах